Наприкінці квітня у Переяслав-Хмельницькому музеї під відкритим небом відбудеться міжнародний фестиваль "Світовид". Сюди приїдуть народні умільці з Польщі. Словенії, Німеччини, Прибалтики. Запрошення на фестиваль одержав і наш земляк - гончар з Боярки Віктор Петрович Чорний. Віктор Петрович - гончар у першому поколінні. До цього свого нового захоплення йшов довгі роки. Свого часу вчився у сільськогосподорському технікумі, згодом - у Київському університеті на факультеті водобіоресурсів. Працював майстром "Боярка-Водоканалу", водієм, директором кооперативу, підприємцем... - Інколи трапляється так, що "щось" у житті підштовхуе до переосмислення пройденого. Якось у нас - у Боярці було свято-фестиваль, на стадіоні. Там був і Віталій К. — гончар з Ржищева - художник, скульптор у минулому. Своїми розмовами та виробами з глини він мене зачарував. Я відразу не міг і збагнути, як із шматочка глини виходять фантастично красиві речі - посуд та інші предмети побуту. Іншими словами — все, що задумає гончар. Я теж захотів спробувати, причому захотів мати своє гончарне коло. Віталій мені допоміг у всьому: поставив руки, багато розповів про властивості глини та особливості роботи гончара, дав почитати "розумну" книгу. Невдовзі у себе на подвір'ї я зробив собі гончарне коло і переконався, що робота на ньому, робота з глиною - це моє. Уже два роки я працюю з глиною і ось що зрозумів: чим більше працюєш, тим більше тягне щось виготовляти. Словом, змарнуєш час - втратиш майстерність. Разом з усім цим я помітив ще й інше: після "спілкування" з глиною почуваюся здоровішим — зменшуються головні болі. Мені хотілося б донести до всіх, що таке глина як матеріал. Вона у нас під ногами. І всі ми знаємо, що найтепліші будинки з цегли, тобто з опаленої глини. Саме вони, як кажуть, дихають. Звичайно, якість цегли - різна, все залежить від якості глини. Вся глина чиста й лікувальна, попри те, що дехто вважає, нібито червона глина - це тільки цегла. Є молода глина і є зріла глина. Остання визрівае дуже довю - тоді вона віддає все своє найкраще, що має. Це як зріла людина з великим життєвим досвідом. А колір глини може бути будь-яким. Я її відчуваю. У Боярці є глина, але її треба визначати, перевіряти. Я беру глину у Васильківському районі на своїй дачі. Вона зріла. З неї виходить все, що я хочу. Крім того, глина має лікувальні властивості - сам переконався. До мене часто приходять люди, і я даю їм глину для компресів, ванн. Ми відійшли від простого і здорового. Почали дуже захоплюватися китайським посудом. Китайські майстри всесвітньо відомі і посуд їхній - гарний, проте він, "сьогоднішній", яскравий, гарної форми, але нерідко зі шкідливими хімічними домішками. А Наш гончарний посуд - не лише натуральний та унікальний, бо виготовлений руками, а й з лікувальними властивостями. Переконайтеся у цьому самі. Купіть глиняну чашку і ви відчуєте цю позитивну, здорову енергетику. Глина довго зберігає аромат, чаю, наприклад, чи будь-якої їжі. Тільки потрібно, щоб ваш посуд належав, як, приміром, зубна щітка, тільки вам. Тоді його не потрібно зайвий раз мити, застосовуючи хімічні засоби, тобто зайвий раз шкодити собі. Ми губимо самі себех причому до цього нас ніхто не змушує. Я хочу щоб люди зрозуміли, що таке глина в нашому житті. Першим моїм виробом була таріль - вона й зараз стоїть на столі. Вона порівняно недосконала, але по-своєму гарна. Перед тим як з глини щось виготовляти, над нею слід добряче потрудитися: вибити повітря просіяти, щоб видалити різні непотрібні часточки. Глина повинна дійти до однорідної маси, щось на зразок пластиліну. З глиною треба знайти контакт, тоді вона віддасть всю свою енергетику. Інколи буває так: задумав щось конкретне зробити, але не виходить: глина не хоче. А трапляється і таке: без надмірних зусиль виходить надзвичайно гарний виріб. Глина жива: вона навіть може диктувати, що вийде з неї. Найкраще мені вдаються макітри, глечики в національному стилі. Я відчувню, що глина зі мною співробітничає. Підсвідомо виробився і мій власний стиль — як говорять старші колеги, працюю під старовину. Форми мого посуду такі, як у всіх, але колір - як у старовинних гончарних виробах. Я не використовую глазурі - без неї глина працює сильніше, адже вона не схована. Глазурований посуд мити легше, але якщо він буде індивідуальним для кожного, то мити його з хімією не варто. Так же підсвідомо я придумав і свій знак-тавро, який є на кожному моєму виробі. Я нікого не копіював, зле з часом, коли почитав відповідну літературу, то з подивом виявив, що мій знак нагадує тризуб. Мене часто запрошують на виставки, які відбуваються в нашій області. Вони збирають майстрів гончарної справи з Обухова, Василькова, Сквири, Миронівки. Ми обмінюємося досвідом, хоча кожен має свої секрети. Нас мало і тримаємося ми, здебільшого, на ентузіазмі. Гончарством багато не заробиш. Можна на потребу загалу ліпити один глечик і більше нічого, але коли прокидається майстерність, про бізнес забуваєш. Мені хотілося б своїм виступом в газеті закликати всіх нас бути ближчими до природи, не забувати, що глина - це унікальний дарунок землі. На власному досвіді переконався: ті, кому я порадив змінити свій посуд на глиняний, запевняють, що страви у ньому - набагато смачніші.
